Алкоголізм із дитячим обличчям
За інформацією Всесвітньої організації охорони здоров'я Україна опинилась на першому місці серед країн світу по вживанню алкоголю підлітками. Фахівці ВООЗ нещодавно опитали декілька сот тисяч учнів щодо вживання алкоголю і зробили дуже невтішний висновок. За їх даними, кожен третій учень початкової школи хоча б раз вживав спиртне. Серед причин вживання підлітками алкогольних напоїв частіше називались: вживання для хоробрості, привід зустрітися з друзями, доступність та бажання наслідувати героїв реклами. Саме суспільство дуже часто подає підліткам поганий приклад.
Більшість підлітків вперше пробує алкогольні напої на різноманітних родинних святах. Хтось із батьків, не маючи на думці нічого поганого, наливає своєму неповнолітньому чадові домашнього винця, мовляв, це ж корисно.
Першою причиною, через яку підлітки починають вживати алкоголь, найчастіше стає відсутність уваги з боку батьків та суспільства. Справа у тому, що в підлітковому віці формується особистість, дитина, так би мовити, шукає себе і своє місце у суспільстві, тобто самовизначається. Тому дуже важливо, щоб у школі всім дітям приділялась належна увага, адже, якщо у школяра не складається з навчанням, він не може реалізувати себе в жодній зі спортивних секцій та різноманітних гуртків, підлітку стає нецікаво і тут починаються прогули. Опинившись на вулиці, дитина потрапляє в "погану" компанію і все починається за стандартним сценарієм – спочатку пляшечка пива, потім не одна, а далі вже йдуть міцніші напої. Проте саме в цій неблагополучній компанії підліток може певним чином "реалізувати себе".
Психологи пояснюють, що ситуацію загострює ще й те, що діти самі не звертаються за допомогою з подібними проблемами. Якщо дитина випиває, то зазвичай це приховується як самою дитиною (вона намагається прийти додому й відразу лягти спати, щоб її ніхто не помітив), так і батьками, які не хочуть визнавати того, що їхнє чадо може захоплюватися спиртним. Основною проблемою алкоголіків є страхи, які не дають їм рухатися далі, а в дітей все набагато складніше. Водночас виявити у дитини схильність до спиртного на початковій стадії досить тяжко. Дитина до шістнадцяти років ще перебуває у пошуках себе. Дитяча психіка не зовсім стабільна через свою ще не сформованість аби стримувати себе. Якщо дитина спробувала алкоголь й відчула задоволення, то вона буде прагнути його ще. А якщо хтось із членів сім’ї вживає спиртне, тоді це дитиною сприймається як норма поведінки. Через те у неї швидко формується алкоголізм. Таких дітей є дуже багато...
Підліток завжди "консервує" в собі поведінку батьків, бере її за зразок. Тому, коли дитина бачить, що її батьки розв’язують всі проблеми за допомогою оковитої, вона автоматично переймає такий досвід. Для того, щоб уникнути проблем зі своїми дітьми, потрібно приділяти їм насамперед увагу, адже відчуваючи байдужість до своєї долі з боку батьків, вони й самі переймаються таким настроєм. Тому, прийшовши з роботи, не завалюйтесь на диван, а краще запитайте своє чадо про успіхи в школі, зорієнтуйте його на участь в якомусь конкурсі та й взагалі, просто поцікавтесь його життям.
Заборонений плід – солодкий, тому замість того, щоб без особливих підставнакричати на дитину, краще поговоріть про шкідливий вплив алкоголю та про наслідки, які не забаряться. Адже дитячий організм розвивається, тому удар по нирках, серцю та статевій функції завдасть великої шкоди. Вплив алкоголю можна умовно поділити на три різновиди. Перший – це дія на певні ділянки мозку, що власне і спричинює залежність Другий – той токсичний вплив на всі органи і системи, який здійснює алкоголь. І, нарешті, – вплив на майбутніх дітей. Вживання алкоголю сприяє розвиткові алкогольного синдрому плоду з розумовою і фізичною недорозвиненістю. Потрібно просто вчасно пояснити це підлітку. З дитини, підлітка, які пристрастилися до чарки, не виросте здорової людини. Це вже потенційний кандидат в інваліди. Фахівці стверджують, що справа погіршується ще і побічною дією алкоголю - психічними відхиленнями.
Наша біда в тому, що алкоголізм в Україні молодшає з кожним роком. Сьогодні він уже з дитячим обличчям. Як можна надіятися на те, що з підлітка, який причастився до чарки, виросте нормальна людина. А це ж майбутній будівник нашої держави! Особливу роль у боротьбі з малолітнім пияцтвом має відігравати сім’я.
Батьки, пам`ятайте!
Дуже важливо не показувати особистий негативний приклад, не садити дітей за стіл, якщо планується застілля з алкогольними напоями, більше залучати дітей до занять фізкультурою, спортом, до участі в роботі клубів за інтересами та інших масових форм організованого відпочинку.
Діти потребують захисту
Насильство дуже часто присутнє в нашому житті і ми відіграємо в ньому певну роль. Залежно від ситуації ми є свідками, жертвами або ж кривдниками. Трагічність ситуації в тому, що свідки чи жертви насильницької діяльності переносять модель кривдницької поведінки у власне життя та продовжують чинити насильство.
Є чотири форми жорстокого поводження з дітьми. Це – фізичне насильство, емоційне (психічне) насильство, сексуальне насильство, економічне насильство.
Фізичне насильство - нанесення дитині батьками чи особами, що їх замінюють, вихователями чи іншими особами фізичних травм, різних тілесних ушкоджень, що заподіюють шкоду здоров'ю дитини, порушують її розвиток і позбавляють життя. Ці дії можуть здійснюватися у формі штовхань, побоїв, катування, струсу, у виді ударів, ляпасів, припікання гарячими предметами, рідинами, запаленими сигаретами, у вигляді укусів і з використанням усіляких предметів як знаряддя катування, загрози зброєю, загрози заподіяти шкоду родичам або друзям. Фізичне насильство включає також залучення дитини до вживання наркотиків, алкоголю, надання їй отруйних речовин чи медичних препаратів, що викликають одурманення (наприклад, снотворних, не прописаних лікарем), а також намагання удушити чи втопити дитину.
Емоційне (психічне) насильство - постійна чи періодична словесна образадитини, погрози з боку батьків, опікунів, учителів, вихователів, приниження її людської гідності, обвинувачення її в тому, у чому вона не винувата, демонстрація нелюбові, ворожості до дитини. До цього виду насильства відносяться також постійна неправда, обман дитини (у результаті чого вона втрачає довіру до дорослого), а також висування до дитини вимог, що не відповідають її віковим можливостям.
Сексуальне насильство чи спокушання - використання дитини (хлопчика чи дівчинки) дорослим чи іншою дитиною для задоволення сексуальних потреб чи одержання вигоди. До сексуального розбещення відносяться також втягнення дитини в проституцію, порнобізнес, оголення перед дитиною статевих органів і сідниць, підглядання за нею, коли вона цього не підозрює: під час роздягання, відправлення природних потреб.
Економічне насильство — це ненормований робочий день, невиплата заробітної плата, експлуатація праці дітей. В Україні існує праця дітей у віці до 14 років, який офіційно визнаний межею початку трудової діяльності. Виконуючи некваліфіковану, переважно важну, фізичну роботу, та ще й без офіційного оформлення трудових відносин, діти часто стають жертвами надмірного фізичного і психологічного навантаження, страждають від шкідливих умов праці. Експлуатація дитячої праці негативно відображається на здоров'ї дітей, подальшому їх розвитку, заважає освіті.
Будь-який вид жорстокого поводження з дітьми веде до найрізноманітніших наслідків, але всі вони поєднуються одним - порушення прав людини, збиток здоров'ю дитини чи небезпека для її життя. Негативними наслідками є психологічні травми, які приводять до посттравматичних та психореактивних розладів, синці, травми, переломи, ушкодження внутрішніх органів: печінки, селезінки, нирок та ін. Потрібен час, щоб залікувати ці ушкодження, але ще більше часу і зусиль потрібно для того, щоб залікувати душевні рани, психіку дитини, що постраждала від насильства.
Суспільні наслідки насильства над дітьми - це, насамперед, втрата людського життя у результаті вбивств дітей і підлітків чи їхніх самогубств, це втрати в їхньому обличчі продуктивних членів суспільства внаслідок порушення психічного і фізичного здоров'я, низький освітній і професійний рівень. В майбутньому це втрата батьків, здатних виховувати здорових у фізичному і моральному відношенні дітей. Нарешті, це відтворення жорстокості в суспільстві, оскільки колишні жертви самі часто стають ґвалтівниками, людьми, здатними на різні види насильства.
Почуваючи себе нещасливими, знедоленими, пристосовуючись до ненормальних умов існування, намагаючись знайти вихід з положення, що створилося, вони і самі можуть творити насильство. Це зокрема, відноситься до сексуального насильства, коли в обмін на обіцянку зберігати секрет і не ламати звичного сімейного життя, діти вимагають у дорослих ґвалтівників гроші, подарунки.
Якщо дитина, підліток боїться підвести на вас очі, тихим голосом виправдовується за будь-який свій, на вашу думку, поганий вчинок, — це неознака благополуччя. Перед вами — пригнічена, слухняна і безвольна особистість, яка може такою залишитися й почуватися нещасною все життя, в інших випадках — затаїти кривду, а то й зло. Це дуже можливо, якщо ви, батько або вчитель, не допоможете їй підвищити самооцінку, самоповагу, не підтримаєте її прагнення до розвитку і вдосконалення себе, своїх стосунків із оточенням, зі світом, відповідальності за власне життя.
А колючий, відсторонений погляд важкого, як часто кажуть, недисциплінованого підлітка, якого не люблять батьки, учителі, вихователі і якого уникають однолітки? У цьому погляді — тріснутий світ, який так і невстиг вибудуватися й зміцніти, а також замасковані біль, розпач, самотність. Отож ви чогось не догледіли, щось проґавили, а то й просто зіпсували у ваших із ним стосунках. Як кажуть лікарі, якщо пацієнтові болить — отже, він живий, тобто його можна врятувати, вилікувати. Поставити на ноги можна й людину, котра оступилася, заплуталася.
Як засвідчує практика, на сьогодні певна частина сімей не спроможна виконувати свої основні функції – забезпечити належний добробут та виховання дітей. Як наслідок цього – зростання кількості дітей, які позбавлені батьківського піклування, зазнали утисків та жорстокого ставлення. Насамперед, зневажаються основні потреби дитини з боку батьків – це недбале, безвідповідальне ставлення, за якого не задовольняються життєві потреби неповнолітніх – у харчуванні, одязі, житлі, навчанні, лікуванні. Як правило, жертвами такого ставлення стають малолітні діти.
На даний час також гострою залишається проблема неповних сімей, коли неповнолітні діти залишаються на матеріальному забезпеченні та вихованні лише матерів, які не завжди в змозі у повному обсязі створити необхідні умови для дитини. Частина таких матерів потрапляє у алкогольну чи наркотичну залежність, забуваючи про своїх, здебільшого малолітніх дітей, а також виміщаючи на них зло за свою невдалу долю.
Батьки, пам`ятайте, що будування взаємин — це обопільний процес, заслуга або вина обох сторін — дитини і дорослого. І вчаться вони одне в одного. Адже не даремно кажуть: «Як гукаєш, так і відгукнеться!» Звісно ж, ведуча, спрямовуюча роль належить усе ж таки дорослому, який перебуває поруч, взаємодіє з дитиною, намагається на неї впливати, судити, карати, заохочувати, звинувачувати. А отже, і відповідальність лежить насамперед на дорослому. Сам він, його приклад відбиваються в душі дитини та на її поведінці. І щасливі або незадоволені батьки та вчителі, дивлячись у це дзеркало, насправді бачать самих себе, продукт власних виховних зусиль (або «старань» своїх попередників).
Хто навчився дивитися на себе «чужими очима», а на інших — як на рівного собі, той не «наступить» на незахищену вже дорослу людину або маленьку дитину. Позиція «на рівних» передбачає аж ніяк не однаковість чи безликість, а рівність і великих і малих у своєму праві на повагу, співчуття, любов. І людина, з якою ми взаємодіємо, повинна в це повірити. Особливо дитина. І особливо та, щодо якої було вчинено насильство, яка заплуталася й розгубилася, але маєнадію знову знайти себе.
Дитинство – найважливіший, самобутній і неповторний період у становленні особистості. Саме в цей час дитина формується фізично, психічно й інтелектуально, набуває необхідних знань, умінь, навичок. І саме в цей період вона потребує найбільшої уваги і захисту.
